Географія

Кліматичні пояси та області Землі, закономірності розміщення

Клімат - це багаторічний режим погоди, властивий певній місцевості.

Клімат формується під впливом трьох найважливіших чинників:

• надходження на Землю сонячної радіації, кількість якої визначається кутом падіння сонячних променів, що залежить від широти місця;
• атмосферної циркуляції - закономірного переміщення повітряних мас, в процесі якого здійснюється перенос тепла і вологи;
• характеру підступаючої земної поверхні - рельєфу.

Клімат закономірно змінюється в широтному напрямі - від екватора до полюсів.

На Землі виділяються 13 кліматичних поясів. Головна ознака поясу - переважання тих чи інших типів повітряних мас.

Основних поясів сім:

• екваторіальний (панують екваторіальні повітряні маси (ПМ) -
• жаркі і вологі);
• два тропічних (тропічні ЇІМ - жаркі і сухі);
• два помірних (помірні ПМ - помірно теплі і помірно вологі);
• арктичний (арктичні ПМ - холодні і сухі);
• антарктичний (антарктичні ЇІМ - дуже холодні і сухі).

Оскільки по сезонах пояси тисків і повітряних мас переміщаються слідом за Сонцем то на північ (з березня по вересень), то на південь (з вересня по березень) від екватора, на Землі виникли перехідні кліматичні пояси, їх шість:

• два субекваторіальних (влітку панують екваторіальні ПМ, взимку - тропічні);
• два субтропічних (влітку - тропічні ПМ, взимку - помірні);
• субарктичний (влітку - помірні ПМ, взимку - арктичні);
• субантарктичний (влітку - помірні ПМ, взимку - антарктичні).

Всередині кліматичних поясів виділяються кліматичні області - території з певним типом клімату.

Тип клімату - це стійка сукупність кліматичних показників, характерних для певного періоду часу і певної території.

Екваторіальний, арктичний і антарктичний кліматичні пояси мають лише по одному типу клімату, оскільки повітряні маси там весь рік не змінюють своїх властивостей і однакові як над суходолом, так і над океаном. Для субекваторіального поясу також характерний один тип клімату - влітку жаркий і вологий, взимку - жаркий і сухий.

В тропічному поясі чітко виражено два типи клімату. У внутрішніх районах материків і на західному узбережжі формується тропічний пустельний тип клімату. На східних узбережжях материків формується тропічний вологий тип клімату.

У субтропічному поясі формуються три типи клімату: біля західного узбережжя - субтропічний середземноморський (із теплою вологою зимою і сухим жарким літом), у центрі материка - субтропічний континентальний (через віддаленість від океанів весь рік мало опадів), на східному узбережжі - субтропічний вологий (із вологою зимою і вологішим від зими літом).

У помірному поясі, де панують західні вітри, у західних берегів формується помірний морський тип клімату (із рівномірним зволоженням протягом усього року). Далі на схід виділяються помірно континентальний, континентальний і різко континентальний типи клімату. На східному узбережжі, де панують мусони, формується помірний мусонний тип клімату (із сухою холодною зимою і вологим теплим літом).

У субарктичному і субантарктичному поясах виділяють морський і континентальний типи клімату.

Залежність клімату від географічної широти, підстилаючої поверхні, циркуляції атмосфери

Клімат залежить від географічної широти, тому що вона визначає кут падіння сонячних променів, а значить - приплив на Землю сонячної радіації. Цей чинник став причиною появи на планеті п'ятьох теплових поясів - жаркого, двох помірних і двох холодних.

Циркуляція атмосфери - не менш важливий чинник, який утворює клімат, оскільки повітряні маси, що переміщуються (теплі або холодні, сухі або вологі), спроможні сформувати усередині теплового поясу різноманітні режими погоди (тобто клімати). На глобальному рівні загальна. циркуляція атмосфери призводить до утворення поясів високого (у тропічних широтах і полярних областях) і низького (в екваторіальній смузі й помірних широтах) тиску.

Кліматичні пояси Землі (екваторіальний, субекваторіальні, тропічні і т. д.) - приклад спільної дії двох факторів - надходження сонячної радіації і планетарної атмосферної циркуляції.

Як приклад циркуляції повітряних мас, що призводять до формування клімату на регіональному рівні, можна назвати мусони - вітри, що змінюють свій напрямок два рази на рік. Літній мусон, дме з океану на сушу, а зимовий - навпаки.

Підстилаюча поверхня - це своєрідний фон, на якому відбувається перерозподіл тепла і вологи, це важливий кліматотворний чинник. Так, висота місцевості над рівнем моря впливає і на кількість опадів (у горах їх випадає більше, ніж на прилягаючих рівнинах), і на температуру повітря (чим вище, тим холодніше), У результаті в горах формується висотна кліматична поясність.

Гори можуть перешкоджати проникненню холодних повітряних мас (наприклад, Кримські гори захищають Південний берег Криму від холодного повітря північних широт. Гімалаї - приклад гір, що перешкоджають проникненню вологих повітряних мас усередину материка.

На клімат впливають і прибережні течії. Так, холодна Бенгальська течія біля берегів Африки стала причиною утворення тропічної пустелі Наміб. У залежності від характеру підстилаючої поверхні (океан або суша) формуються морські і континентальні типи клімату.

Тваринний і рослинний світ України

Тваринний світ України відрізняється розмаїтим видовим складом і нараховує майже 45 тис. видів тварин. На території України - багато унікальних природних місцевостей, де водяться рідкісні реліктові тварини.

Для лісової зони характерні лось, козуля, кабан, олень благородний, білка; є чимало лисиць і вовків. Зустрічаються бурий ведмідь, рись. З птахів найбільше тетеруків, рябчиків, глухарів, шпаків, синиць, дроздів, лелек. У степовій зоні водяться ховрахи, хом’яки, тушканчики, польові миші, байбаки; з птахів – жайворонок, перепілка, рожевий шпак, степовий орел. Деяких хутрових звірів (нутрія, норка, сріблясто-чорна лисиця, ондатра) завезено з інших районів, і вони добре акліматизувалися.

Дуже різноманітний тваринний світ на Азово-Чорноморському узбережжі в дельтах річок. Особливо багато птахів – мартини, норці, качки, чаплі, бугаї, пелікани, чайки, баклани.

У Чорному та Азовському морях є осетер, скумбрія, ставрида, кефаль, оселедці, бички. У річках, озерах і штучних водоймах водяться окунь, лящ, судак, щука, карась, сазан, у карпатських річках є форель.

На Південному березі Криму та гірській частині півострова, де кліматичні умови близькі до Середземномор’я, поширені такі тварини як кримська і скальна ящірки, леопардовий полоз, південний соловей, чорний гриф, благородний олень, муфлон.

На території України також поширені мисливські тварини – копитні, хутряні, а також перната дичина. У заповідно-мисливських господарствах, що є практично у всіх областях України, організовується полювання на лося, оленя, дикого кабана, зайця, лисицю, диких гусаків, качок і т.п.

В Україні створено 11 національних природних парків, 4 біосферних заповідники, 16 природних заповідників, численні дендропарки, є багато пам'яток садово-паркового мистецтва. Найбільш відомими є Асканія-Нова (Херсонська область, кінець ХІХ ст.), Шацький національний природний парк (Волинська область), дендрологічні парки – „Софіївка” (Черкаська область), „Олександрія” (Київська область), Тростянецький дендропарк (Чернігівська область), а також пам'ятки природи – Скелі Довбуша на Івано-Франківщині і Львівщині, Кам'яні Могили в Донецькій і Запорізькій областях, Великий каньйон у Криму.

2.Рослинни світ

Рослинний світ України — багатий та різноманітний. Він характеризується певним флористичним складом і структурою рослинного покриву. Флора країни налічує понад 25 тисяч видів, у т. ч. судинних рослин — понад 4,5 тисячі, мохоподібних — майже 800, водоростей — близько 4 тисяч, лишайників — понад 1000, грибів — понад 15 тисяч.

Під впливом господарської діяльності людини рослинний покрив України дуже змінився: поспіль (за винятком кількох заповідних ділянок) розорано степи, ліси на значних площах викорчувано і замінено на сільськогосподарські угіддя, осушено багато боліт тощо. Тому проблема збереження рослинного світу стала надзвичайно актуальною, життєво важливою. Наукове узагальнення інформації в галузі охорони популяцій окремих видів рослин і грибів відображається в Червоних книгах — Міжнародного Союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), а також окремих країн.

Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. затверджено Положення про Червону книгу України, яка є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан тварин і рослин країни, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обгрунтованого відтворення. До Червоної книги заносяться види, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення.

Вперше Червона книга України була випущена в 1980 р. однотомним виданням. Крім тварин, до неї було занесено 151 вид судинних рослин; список виявився неповним і не відображав усього популяційно-видового розмаїття і багатства рослинного світу країни, що потребував охорони. Протягом часу, що минув після виходу книги, продовжувалось дослідження фітобіоти та її видового складу в зв'язку з дедалі зростаючим антропогенним впливом на неї, вивчався стан популяцій рослин, нагромаджувалися нові відомості про динаміку чисельності видів, темпи відновлення або скорочення ареалів, життєвість тощо.

Друге, нинішнє видання Червоної книги підготовлене у двох томах: “Тваринний світ” і “Рослинний світ”.

“Червона книга України. Рослинний світ” складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів: судинні рослини (439 видів), мохоподібні (28), водорості (17), лишайники (27), гриби (30). Основними науковими критеріями відбору видів для занесення їх до Червоної книги є: хорологічний — поширення і стан популяцій ендемічних видів (тобто характерних лише для певних регіонів), диз'юнктивно-ареальних (з розірваними ареалами), погранично-ареальних і рідкісних видів у складі флори; флорогенезний — реліктові види (тобто представники різних геологічних періодів) і ті, що зникають з природних причин; еколого-ценотичний — види різних рідкісних і таких, що зникають, фітоценозів та специфічних екологічних ніш; прагматичний — практичне використання видів та їхнє відношення до родичів культурних сортів; естетичний — включення гарноквітучих та інших декоративних дикорослих видів, які стають рідкісними або зникають внаслідок масового винищення цих рослин у природному середовищі тощо. Статті про кожний вид рослин і грибів розміщено в систематичному порядку за загальноприйнятою класифікацією; матеріал викладено за такою схемою: назва рослини або гриба (українська і латинська з найвідомішими синонімами), назва родини, до якої належить вид, наукове значення, статус, прийнятий з урахуванням Червоної книги МСОП та Європейського Червоного списку, поширення в Україні та за її межами (характеризується загальноприйнятими ботаніко-географічними або фізико-географічними регіонами, а для уточнення — назвами окремих країн), місця зростання, чисельність і причини її зміни, у т. ч. антропогенні — промислове будівництво, меліорація, тощо, загальна (морфологічна та біологічна) характеристика, заходи охорони (здійснені, рекомендовані, необхідні для врятування виду), джерела інформації (література). В кінці статті зазначено прізвище автора або укладача.

Стаття супроводжується ілюстрацією (малюнком) і картосхемою поширення виду в Україні. Подані на картосхемах знаки містять відповідну інформацію:

l — відомі місцезнаходження виду;

¡ — втрачені місцезнаходження виду;

? — ймовірні місцезнаходження виду або такі, що викликають сумніви.

Великі території суцільного поширення виду іноді подаються штриховкою.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів рослин і грибів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI). Характеристика кожної категорії подана в Положенні про Червону книгу України.

Книга є результатом праці колективу вчених Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (Київ), Інституту екології Карпат НАН України (Львів), Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського НАН України (Севастополь), Інституту клітинної біології та генетичної інженерії (Київ), Львівського та Ужгородського університетів, Українського педагогічного університету, Херсонського педінституту, Центрального (Київ) і Донецького ботанічних садів НАН України та інших науково-дослідних установ і навчальних закладів України.

Списки рослин і грибів, відібраних для включення до Червоної книги України, було розповсюджено серед відповідних установ і фахівців. Зауваження і пропозиції узагальнювались на засіданнях спеціально створеної ботанічної підкомісії Міжвідомчої комісії з питань підготовки Червоної книги України (з 1992 р.— Національна комісія з питань Червоної книги України). Рішення про занесення видів рослин до Червоної книги України приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

У книзі подано найважливіші офіційні документи, пов'язані з охороною рослинного світу. Вміщено Список видів судинних рослин флори України, занесених до Європейського Червоного списку, алфавітні покажчики українських та латинських назв рослин і грибів, українсько-російський словник назв рослин і грибів, занесених до Червоної книги України.

Упорядкування та загальну редакцію статей здійснили:

академік НАН України, доктор біологічних наук Ю. Р. Шеляг-Сосонко (відповідальний редактор видання), доктор біологічних наук, професор Б. В. Заверуха (заступник відповідального редактора, розділ Судинні рослини), кандидат біологічних наук Л. Я. Партика (Мохоподібні), кандидат біологічних наук В. П. Юнгер (Водорості), кандидат біологічних наук О. Б. Блюм (Лишайники), член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук С. П. Вассер та доктор біологічних наук І. О. Дудка (Гриби). Значну роботу виконав спеціаліст Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України П. О. Вавриш.

Приклад:

ДРІАДА ВОСЬМИПЕЛЮСТКОВА

Dryas octopetala L.

Судинні рослини

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Родина Розові - Rosaceae

Наукове значення. Аркто-альпійський вид з диз`юнктивним ареалом.

Статус. I категорія.

Поширення. Українськi Карпати (масиви Свидовець i Чорногора) Вид поширений у Зх. i Сх. Європi, Малiй Азiї, Сибiру, Пн. Америцi.

Місця зростання. Високогiрнi луки, кам`янистi схили в субальпiйському та альпiйському поясах.

Чисельність. Популяції локальні, нечисленні.

Причини зміни чисельності. Своєрідні кліматичні умови високогір`їв, стенотопність виду.

Загальна характеристика. Вічнозелений півкущик заввишки 2- 10 см, зі сланким, дуже розгалуженим стеблом. Листки завдовжки 2-5 см, шкірясті, блискучі, зісподу волохатоопушені, яйцевидно-еліптичні, великозубчасті. Квітки білі, завдовжки до 3,5 см, одиничні. Плід - сім`янка завдовжки 2,5-4 мм. Цвіте у липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується вегетативно та насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Карпатському національному природному парку. Слід контролювати стан популяцій.

3.Червона книга України

Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони, наводять в так званих Червоних книгах. Перша Червона книга була видана у 1966 році за ініціативою Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП). Крім того, наукове узагальнення інформації в галузі охорони окремих видів рослин, грибів, тварин, відображено в Європейському Червоному списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), Червоних книгах окремих країн.

Червона книга України - основний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

Перший том - «Червона книга України. Тваринний світ» - складається з 11 розділів, що включають статті про 382 види тварин.

Другий том Червоної книги України - «Рослинний світ» вийшов з друку у 1996 році. Він складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів.

Стаття 10 законопроекту містить перелік заходів з охорони та відтворення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України. Червона книга України про кожний із видів тварин і рослин містить такі відомості:· категорія; · поширення; · основні місця знаходження; · чисельність у природі; · відомості про розмноження або розведення в штучних умовах; · заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони; · джерела інформації; · картосхеми поширення на території України; · фотографії (малюнки); Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин поділяються на такі категорії:· зниклі; · зникаючі; · вразливі; · рідкісні; · невизначені; · недостатньо відомі; · відновлені. Ведення Червоної книги України покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Ведення Червоної книги України фінансується за рахунок Державного бюджету України. Розділ VI законопроекту встановлює відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони, використання та відтворення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, які є суб'єктами використання тваринного і рослинного світу, та громадянами відповідно до закону. Охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: установлення особливого правового статусу рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, заборони або обмеження їх використання; урахування вимог щодо їх охорони під час розроблення нормативно-правових актів; систематичної роботи з виявлення місць їх перебування (зростання), проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій; пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу; створення центрів та "банків" для збереження генофонду зазначених об'єктів; розведення їх у спеціально створених умовах (зоологічних парках, розплідниках, ботанічних садах, дендрологічних парках тощо); урахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи. Відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, інтродукції та реінтродукції таких видів у природні умови, де вони перебували (зростали); утримання і розведення у штучно створених умовах. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються також шляхом: здійснення необхідних наукових досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення; установлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об'єктів Червоної книги України, заподіяння шкоди середовищу їх перебування (зростання); проведення освітньої та виховної роботи серед населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства. Перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Для забезпечення вирішення транскордонних та інших проблем охорони і відтворення об'єктів Червоної книги України здійснюється міжнародне співробітництво в цій сфері шляхом укладання і виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міждержавних заповідників, національних парків, заказників та інших територій і об'єктів природно-заповідного фонду, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами. Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського Червоного списку, які перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, можуть заноситися до Червоної книги України або їм може надаватися інший особливий статус відповідно до законодавства.Отже, Червона книга України – це основний державний документ, який узагальнює відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення та заходи щодо їх збереження і відтворення на науково обґрунтованих засадах. Об’єктами Червоної книги України є тварини і рослини на всіх стадіях розвитку, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, види яких є рідкісними.

Тестові завдання. Тваринний та рослинний світ України. Географія 8 клас

1. Види рослин, які залишилися від давніх геологічних епох

А) ендеміки; Б) релікти; В) бучини 

2. Рослини, що зустрічаються тільки на цій території

А) ендеміки; Б) релікти; В) бучини

3. Рослини, що ростуть на певній території, пристосувавшись до однакових природних умов, утворюють

А)ліс; Б) рослинні угруповання; В) заплавні луки

4. Тварини , що  пристосовані до життя на відкритих просторах в умовах доволі посушливого клімату.

А) тварини лісів; Б) тварини степів; В) тварини гірських районів

5. Тваринний світ України налічує:

А)45 тисяч видів; Б) 25 тисяч видів; В) 75 тисяч видів

6. Тваринний світ лісостепу поєднує лісові види  та………види тварин.

А) пустельні; Б)гірські; В) степові

7. У Гірському Криму  живе чимало лісових видів  тварин

А) олень благородний, козуля, свиня дика, борсук

Б) олень благородний, рись, дикий кіт, бурий ведмідь

В) степовий тхір, тхір-перев’язка, кам’яна куниця, лисиця-корсак,

8. Найбільшою твариною в Україні є:

А) бурий ведмідь; Б)лось; В)зубр

9. Найскладнішими рослинними угрупованнями є..

А)ліси; Б)степи; В)ендеміки

10.Найвище дерево в Україні:

А) дуб; Б) модрина; В) сосна

11. Мохові болота поширені переважно:

А) в степу; Б) в передгір’ях Карпат; В) на Поліссі

12. Рідкісні та зникаючі види рослин, що потребують особливої охорони, місця їх поширення, заходи для їх збереження та відтворення описані у :

А) Конституції України; Б) Червоній книзі України; В) Зеленій книзі України