Хімія

Оксиди, солі, основи, кислоти. Властивості оксидів, основ, кислот, солей
вищий оксид

 Сучасна хімічна наука являє собою безліч різноманітних галузей, і кожна з них, крім теоретичної бази, має велике прикладне значення, практичне. Чого не торкнися, все кругом - продукти хімічного виробництва. Головні розділи - це неорганічна і органічна хімія. Розглянемо, які основні класи речовин відносять до неорганічних і якими властивостями вони володіють.
Оксиди, солі, основи, кислоти. Властивості оксидів, основ, кислот, солей Сучасна хімічна наука являє собою безліч різноманітних галузей, і кожна з них, крім теоретичної бази, має велике прикладне значення, практичне. Чого не торкнися, все кругом - продукти хімічного виробництва. Головні розділи - це неорганічна і органічна хімія. Розглянемо, які основні класи речовин відносять до неорганічних і якими властивостями вони володіють
 Група сполук - оксиди Характеристика оксидів З чим оксиди взаємодіють? Кислоти органічні та неорганічні Властивості неорганічних кислот Гідроксиди: луги, амфотерні і нерозчинні підстави Головні характерні властивості підстав Клас неорганічних солей. Класифікація, фізичні властивості Хімічні взаємодії для класу середніх солей Головні категорії неорганічних сполук До таких прийнято відносити наступні: Оксиди.
 Солі. Підстави. Кислоти. Кожен з класів представлений великою різноманітністю з'єднань неорганічної природи і має значення практично в будь-якій структурі господарської та промислової діяльності людини. Всі головні властивості, характерні для цих сполук, знаходження в природі та отримання вивчаються в шкільному курсі хімії в обов'язковому порядку, в 8-11 класах. Існує загальна таблиця оксидів, солей, основ, кислот, в якій представлені приклади кожного з речовин та їх агрегатний стан, знаходження в природі. А також показані взаємодії, що описують хімічні властивості. Однак ми розглянемо кожен з класів окремо і більш детально. Група сполук - оксиди Оксиди - це клас неорганічних сполук, складаються з двох елементів (бінарних), один з яких завжди О (кисень) з нижчою ступенем окислення -2, що стоїть на другому місці в емпіричною формулою речовини. Приклад: N2Про5, СаО і так далі. Оксиди класифікуються наступним чином. I. несолеобразующіе - не здатні утворювати солі. II. Солеобразующіе - здатні утворювати солі (з підставами, амфотернимі сполуками, один з одним, кислотами). Кислотні - при попаданні у воду утворюють кислоти. Утворені неметаллами найчастіше або металами з високою СО (ступенем окислення). Основні - при попаданні у воду утворюють підстави. Утворені елементами-металами. Амфотарні - проявляють кислотно-основну подвійну природу, яка визначається умовами реакції. Утворені перехідними металами. Змішані - часто ставляться до солей і утворені елементами в декількох ступенях окислення. Вищий оксид - це оксид, в якому утворюючий елемент знаходиться в максимальному ступені окислення. Приклад: Te+6. Для теллура максимальний ступінь окислення +6, значить TeO3 - вищий оксид для цього елемента. У періодичній системі під кожною групою елементів підписана спільна емпірична формула, що відображає вищий оксид для всіх елементів, що знаходяться в цій групі, але тільки головній підгрупі. Наприклад, під першою групою елементів (лужні метали) коштує формула виду R2O, що позначає, що всі елементи головної підгрупи в цій групі будуть мати саме таку формулу вищого оксиду. Приклад: Rb2О, Cs2O і так далі. При розчиненні вищого оксиду у воді ми отримаємо відповідний гідроксид (луг, кислоту або амфотерний гідроксид). Характеристика оксидів Оксиди здатні існувати у всіх агрегатних станах при звичайних умовах. Більшість з них знаходиться в твердому кристалічному або порошкоподібному вигляді (СаО, SiO2), Деякі КО (кислотні оксиди) зустрічаються у вигляді рідин (Mn2O7), А також газів (NO, NO2). Це пояснюється будовою кристалічної решітки. Звідси і різниця в температурах кипіння і плавлення, які варіюються у різних представників від -2720С до + 70-800С (іноді і вище). Розчинність у воді різна. Розчинні - основні оксиди металів, званих лужними, лужноземельними, і всі кислотні, крім оксиду кремнію (IV). Нерозчинні - амфотерні оксиди, всі інші основні та SiO2.
оксиди солі підстави кислоти

Солі можна розглядати як продукти заміщення атомів Гідрогену в кислоті на атоми металічних елементів. Кухонну сіль, наприклад, можна добути з хлоридної кислоти за допомогою реакції заміщення.
Солі — складні речовини, які складаються з іонів металічних елементів та кислотних залишків.
Іони металічних елементів та кислотних залишків зв’язані один з одним відповідно до їхніх валентностей.
Назви солей складаються із двох слів: перше слово — назва металічного елемента (у називному відмінку), друге — назва кислотного залишку. Наприклад, цинк сульфід, натрій нітрат. Якщо металічний елемент виявляє змінну валентність, то її обов’язково вказують у назві солі: купрум(ІІ) нітрат, ферум(ІІ) сульфат.
Формули солей складають аналогічно до формул оксидів, зрівнюючи число одиниць валентності металічного елемента та кислотного залишку. Деякі солі, які широко використовують у побуті, окрім офіційних, мають ще й традиційні назви. Наприклад, натрій хлорид NaCl називають кухонною (кам’яною) сіллю, натрій карбонат Na23 — це сода, калій карбонат К2СО3 — поташ.


Солі мають немолекулярну будову, тому всі солі — за звичайних умов тверді кристалічні речовини з високими температурами плавлення. Багато солей добре розчинні у воді, але багато з них практично не розчиняються.
Солі можуть мати різний колір. Багато солей є безбарвними речовинами, але деякі мають характерний колір. Наприклад, ферум(ІІ) сульфат має зелений колір, ферум(ІІІ) хлорид — темно-червоний, а калій хромат — яскраво-жовтий.

Поширеність солей у природі та їх використання

У природі трапляється багато різних солей. Вони утворюють різні ґрунти, породи, мінерали. Більшість солей — це силікати. Чимало солей утворюють цінні руди, з яких добувають чисті метали — цинк сульфід ZnS, плюмбум(ІІ) сульфід PbS, арсен(ІІІ) сульфід.
Натрій хлорид незамінний для приготуванні їжі. Окрім того, він є важливою сировиною в хімічній промисловості для добування хлору, хлоридної кислоти, натрій гідроксиду та соди. У природі він знаходиться у вигляді мінералу галіту, а також у великій кількості міститься у воді морів та океанів і солоних озер.
Натрій карбонат Nа2СО3 більш відомий як сода, у природі трапляється у вигляді кристалогідрату Na2∙ 10Н2О (кристалічної соди), з неї добувають безводну сіль — кальциновану соду. Сода є ефективним засобом для миття та чищення посуду, прання білизни.
Калій карбонат К2СО3 (поташ) також використовують для прання, оскільки наявність його в розчині обумовлює в ньому лужне середовище, що полегшує прання.
Натрій сульфат Na2∙ 10H2О (глауберова сіль, або мірабіліт) — це реактив для лабораторної практики, його також використовують при виготовленні скла.
Калій перманганат КМnO4, у побуті відомий як марганцівка, є цінною речовиною, яку використовують як засіб для дезінфекції, а також для промивання шлунка при отруєннях. Калій перманганат є важливим реактивом у лабораторній практиці.
Широко використовуються також солі нітратної кислоти — нітрати (у промисловості їх іще називають селітрами). Нітрати Калію, Натрію та Кальцію входять до складу пороху й інших піротехнічних сумішей, їх використовують для добування кисню в лабораторії. У сільському господарстві широко використовують нітратні добрива. Аргентум нітрат AgNO3(ляпіс) здавна використовують для виготовлення дзеркал.
Дуже поширені в природі солі Кальцію. Вони трапляються у вигляді багатьфс порід та мінералів. Кальцій сульфат у вигляді кристалогідрату з двома молекулами води — це мінерал гіпс (CaSO4 ∙ 2Н2O). Випалений гіпс використовують у будівництві для приготування різних сумішей та в медицині для фіксації переломів.
Найпоширеніша сіль Кальцію — це карбонат. Кальцій карбонат утворює вапняк, крейду, а також мінерали кальцит і мармур. Окрім того, кальцій карбонат входить до складу оболонки яєць (шкаралупа), раковин багатьох молюсків тощо. Вапняк використовують у будівництві.
У результаті прожарювання вапняку добувають вапно. Крейдою пишуть по твердих поверхнях, її використовують для побілки стін, додають у зубну пасту, а також використовують (разом із содою та піском) для виготовлення скла.
Найпоширенішими солями Купруму є мідний купоросCuSO∙ 5Н2O, а також малахіт (СuOН)2СO3. Мідний купорос використовують у сільському господарстві для боротьби з хворобами рослин, а з малахіту (коштовного мінералу) виготовляють ювелірні вироби.

Немає коментарів:

Дописати коментар

А ти готовий до ЗНО?

Якщо ти ще не впевнений у своїх знаннях, обов`язково підпишись на мене. Тоді твої шанси здати ЗНО на 200 зростуть миттєво! Я допоможу здати ...